Якщо ви заморочились і відзняли 50+ фото, а літер жменька - робіть слайдшоу.
Для одного з оглядів телефону мені знадобилось пару десятків фото, але розтягувати пост у нескінчений скролінг я не хотів, тому пошукав, як саме у блоггері прикрутити слайдшоу всередині посту.
Далі покрокова інструкція з двома десятками фото (не, ну, а шо?).


Lenovo випустило телефон MOTO з артиклем XT1650.

Особисто я так і не зрозумів навіщо.
Просто чергове оновлення лінійки адроїдо-фонів.



Забуваєш прізвище людини.
З роками забуваєш все більше прізвищ.
Пам'ятаєш ім'я, де і коли ви пересікались, що саме обговорювали. Пам'ятаєш хто у вас спільний знайомий і навіть знаєш з якого переляку тобі зараз потрібна ця людина.
Але замість прізвища – пх!...шшшшш…вакуум і безкрайній космос.

Не дивлячись на суцільну зраду-зрадоньку в Україні досить розвинена система доступу до державних баз даних та електронних послуг.
Особисто я користувався нами при роботі з громадською організацією.
Отже, пару тройку десятків українських електронних послуг та баз даних.


Занадто багато контролю від вільного капіталізму.

Мій телефон вимагає, щоб я дав повний доступ корпорації Apple в обмін на те, щоб залити собі пару файлів.

Смішні...

Отже, сьогодні заливаємо собі файли на iPhone без iTunes.


Мне будет 15 всегда,
И ничего не меняется
Курара

Мені ще рано для ностальгії. Мабуть.
Проте, речі навколо інколи виламують слабкий захист твоєї парасимпатичної системи і запускають старі діафільми у перемішку зі спогадами про обліпиху.

Маючи певний технічний досвід супроводження різних проектів, вирішив допомогти неприбутковій громадській організації "Інформаційно-правовий центр "Захист права на інформацію" отримати безкоштовні версії офісних додатків від Microsoft та декількох партнерів.

Є в світі така фішка, як підтримка неурядових та неприбуткових громадських організацій.
Проте, в Україні, як завжди, свій незабутній шлях і в цій галузі.

По дорозі до продуктів Microsoft я був посланий до ТехСуп Україна і Ресурсний центр ГУРТ. Покрокові "бродіння" та результати далі у статті.

Отже те, що так старанно і гучно заперечували - націоналізація найбільшого приватного банку "ПриватБанку" - сталося.
ПриватБанк націоналізовано.

Це вже факт, і ми терміново думаємо, що робити з грошима, які там зберігаються (лежать/можуть зависнути).

Ділюся власним досвідом, що я робив одразу після цієї новини.


Наближається кінець року та бюджетів.
Усіляки заходи йдуть один за одним по 3-4 на тиждень.

На кожному заході будуть роздавати POS (point of sale) materials, як у вигляді поліграфіїї, так і у вигляді флешок.

Ще пару-тройку годин китайці не будуть спати, щоб з цільного куску пластику вирізати мені іменну флешку. Потім напівсонні дівчата-pr-ники будуть мучати принтери і поліграфістів та розкладати це все по текам.
І тільки в день реєстрації на форумі, отримавши посмішку та бейдж, я зможу стати власником 100500-ї флешки, яку я або забуду у залі, або вийму з кишені здаючи піджак у хімчистку.

Може досить? Може наплюємо на все та стрімко увірвемось (ввалимось/вповземо/в'їдемо задом/передемо за проїзд/вишлемо НП) на територію усіляких силіконових долин та хмарних технологій?